Бал (від фр. bal, італ. ballo, нім. Ball – танцювати) – збори численного суспільства осіб обох статей для танців. Бали відрізняються від звичайних танців або дискотеки підвищеною урочистістю, суворішим етикетом і класичним набором танців, які йдуть у заздалегідь визначеному порядку.
Початок балів походить від свят при французькому і бургундському дворах. Перший бал, про який є відомості в історії, було дано в 1385 р. в Ам’єні, з нагоди одруження Карла VI з Ізабеллою Баварською. Але сумнівно, чи брали тоді самі принци і запрошене вище дворянство в танцях.
У XV та XVI ст. великі танцювальні розваги при дворах і дворянських замках відбувалися дуже рідко і тільки за Марії Медічі, яка вперше перенесла також у Францію маскаради, і ще більше за галантного короля Генріха IV, бали набули широкого поширення.
Справжню форму бали зберігають з часів Людовіка XIV, коли вони прищепилися і в усіх німецьких резиденціях. З того часу бали становлять істотну частину більшості придворних свят. Для балів виробився помалу, спочатку у Франції, певний церемоніал, який, незважаючи на свою сором’язливість, з невеликими змінами був прийнятий повсюдно, і лише в XIX столітті дещо спрощений.
З 1715 р. у Парижі стали влаштовуватися бали в будівлі оперного театру (Bal de l’Opèra), і водночас надано можливість особам середнього стану, за відому плату, брати участь у цих, присвячених виключно танцям, розвагах. З того часу бали стають суспільною розвагою для всіх станів. Як і у всіх предметах розкоші та моди, Париж давав тон у влаштуванні балів та виборі бальних туалетів.
Допетровська Росія не знала балів. Початок їм належить Петром I заведеними тоді асамблеями. Петрівські бали завжди відкривалися полькою, за якою слідував менует та інші модні на той час танці. За Анни Іванівни бали були у великому ході. Улюблена приказка імператриці Катерини II була: «Народ, який співає і танцює, зла не думає», і тому вона особливо заохочувала бали з танцями, що досягли при ній значного розвитку. Катерининські бали вирізнялися особливим блиском і пишністю, що свідчать навіть люди, які бачили пишноту Версаля. З того часу бали увійшли в життя, як звичайна розвага.
Проте справжньою бальною столицею Європи прийнято вважати Відень. Розвиток австрійського бального мистецтва було покладено під час бідермайєра (це стиль, що мав особливу популярність серед процвітаючих німецьких та австрійських буржуа в період з 1815 по 1848). Після Віденського конгресу 1815 р., який ознаменував початок пост-наполеонівської епохи, буржуазія, що розвивається, звела європейські аристократичні свята в культ. «Танці конгресу» стали синонімом пишних урочистостей та блискучих балів. І хоча публіка не була ще повністю готова до таких подій, все ж таки музика і танці стали гарною розвагою для людей, які прагнуть світських забав під час довгого періоду переходу від монархії до демократії.
Якщо раніше бали давалися переважно при Австрійському імператорському дворі, то з 1815 по 1848 рр. (аж до революції) вони проводилися для ширшої аудиторії у невеликих залах та громадських закладах. 1862 року Віденський міський театр вперше отримав спеціальний дозвіл від імператора Франца Йосипа I провести власний бал. А коли через 7 років у це приміщення переїхав імператорський оперний театр, Франц Йосип заборонив проводити громадські танцювальні вечори, оскільки тепер ця будівля набула нового статусу імператорського оперного театру. Нарешті, 1877 року імператор дав свою згоду на проведення «вечора» в оперному театрі, проте тоді офіційно не було дозволено танцювати.
Після падіння імперії Габсбургів у 1918 році, молода республіка напрочуд швидко перейняла імператорський звичай влаштовувати пишні святкування в оперному театрі. І 1935 року відбувся перший Віденський Оперний бал. З того часу бали у Віденській державній опері стали даватися щорічно в останній четвер перед Великим постом. Винятком стала Друга світова війна. Тоді бали було перервано аж до 1956 року, коли бал повернувся до стін Віденської державної опери. З того часу традиція щорічного проведення Віденського оперного балу порушувалася лише одного разу. 1991 року Віденський Оперний бал було скасовано через Війну в перській затоці.
Сьогодні Віденський Оперний бал є однією з головних щорічних світських подій у Європі та щоразу збирає понад 5000 гостей, які ніч на проліт танцюють у державній опері.