Прагнення до самопізнання й розуміння себе, а ще глибше – до усвідомлення своїх потреб, бажань, цінностей, цілей та місії – є нормальним, важливим і корисним. Шкода, що нас, зазвичай, не вчать цьому з раннього дитинства. Мали б менше проблем, як на мене. Ні?
(Як навчати самоусвідомленню з дитинства, читайте тут.)
Чому ж це так важливо?
Коли я достеменно знаю мої цінності, мою місію, мої потреби й бажання, мої вади й переваги, мої джерела наснаги, радості та сили, коли я знаю всю правду про себе і не боюсь її, а спираюсь на неї у моєму шляху саморозвитку та вдосконалення, – то свобода й гідність, відповідальність і здобутки, любов і щастя даються мені легко і надовго.
Без усього вищеназваного люди відчувають себе “загубленими”, нещасними, безсилими.
“Чому люди не розуміють, чого хочуть?”
Це питання стає все більш актуальним у сучасному житті, з його швидкостями та різноманіттям пропозицій.
Людям важче зорієнтуватись, чого вони хочуть, коли навколо багато варіантів, а прислухатись до себе, своїх потреб та спиратись на свої нахили й таланти, бачити саме своє майбутнє – не навчені.
Окрім того, пануюча споживацька культура породжує безліч подразників, які викликають бажання мати усе те, що мають люди навколо, а не суто своє, відповідно до власних індивідуальних потреб, цінностей і талантів.
Часто успіх та достаток інших стає більш вагомим аргументом і дороговказом, ніж власні бажання та здібності. Особливо, коли з дитинства батьки та оточення ставили за приклад когось яскравого поряд, а не підтримували іскру таланту своєї власної дитини. Досягнення інших ставали ціннішими, ніж власні. Іскра самобутності згасала. Власна дорога губилась. Починалось блукання в бажаннях, потребах і досягненнях інших.
А тут ще – постійне наростання хвилі інформації. Стреси. Травми. Війни. Депресія.
Тому, зараз стає нормою не знати, ким хочеш бути. Але ця норма не додає радості, впевненості, щастя. З цієї норми хочеться вирватись на простір пошуку себе, хоча б вже після 20-25 років життя, якщо цього не вдалося зробити раніше.
Якщо таке бажання є й у Вас, то читайте далі та знайдіть, серед усіх інших, свій спосіб нарешті усвідомити, що ж Ви хочете від життя, якою дорогою та куди саме Вам до вподоби йти, щоби відчути щастя осмисленного й наповненого сенсом життя.
Цінності.
Почніть саме з них. Ви ж їх вже маєте? Які вони? Випишіть на аркуш усі, які вже є та які ще хочете мати. Проранжуйте. Від найважливіших до не зовсім актуальних саме на цьому відрізку життя. Сім перших – Ваші орієнтири на зараз. (Вони – дійсно ВАШІ? Не батьків, не оточення, а саме – ваші? Осмислені. Обґрунтовані. Міцні.)
Майте на увазі, що цінності можуть мінятись місцями в процесі Вашого розвитку, а то й докорінно змінюватись! Головне – щоби Ви їх періодично перевіряли: в якому вони стані, чи ще важливі, чому міняються і як Вам живеться з цими змінами?
І ще важливо – бути відвертим та чесним із собою, глибше зазирнути в своє серце і душу, побачити себе справжнього. “І дізнався він правду, і правда зробила його вільним!” Ви ж хочете бути вільним? (Попередження та нагадування: свобода – це вміння робити поінформований та усвідомлений вибір та вміння брати на себе відповідальність за його наслідки; потребує певної мужності, сили, розуму та любові.)
Місія.
Навіщо я живу? Що я хочу і можу дати світові? Що залишу по собі? Яке моє призначення/покликання?
І тут не обов’язково має бути щось грандіозне. Виховати з десяток власних дітей на справжніх, щасливих людей – дуже достойна місія, як на мене. А Вам як? Яка Ваша місія в цьому світі?
Можливо, вона Вам відкриється завдяки іншим вправам, що знайдете нижче?
Згадайте дитинство.
Покликання/призначення/місію (з цих трьох слів, “місія” мені подобається більше, бо в ній більше мого рішення, мого вибору; “покликання” – теж добре, бо ніби відгукується на поклик душі, серця, успіху; “призначення” – легше зайде віруючим, що хтось їм щось призначив, але для мене в ньому менше свободи, ніж в покликанні та місії) можна спробувати визначити, згадавши дитинство та юність. Які ігри чи заняття були найулюбленішими? Які давали найбільше задоволення і радості. Чим саме? Що саме в них приваблювало та давало енергію? Як Ви себе в них відчували? Що саме було важливим?
Таланти і сильні сторони.
Покликання ще проявляється у Ваших талантах і нахилах.
Які Ваші сильні сторони?
Що подобається в собі?
Що подобається робити?
Зробіть список із 20 чи й більше пунктів. Відчуйте кожен та проранжуйте.
Подумайте, як свої таланти проявляти через дії на благо іншим?
Яким світ стане, завдяки таким Вашим діям?
Успіхи та здобутки.
Згадайте та випишіть 20-25-30 своїх успіхів чи здобутків. Найрізноманітніших. Від найменших до найбільших. З усіх сфер свого життя та від самого початку.
Перечитайте. Відчуйте.
Проранжуйте за силою почуття значимості саме для Вас, а не для когось.
Оберіть перші 7 та напишіть 7 історій про ці успіхи/здобутки: чим вони для вас такі важливі, як вони здобувались, що саме Ви робили та відчували в процесі.
Перечитайте та зверніть увагу на дієслова, які найчастіше зустрічаються.
Які професії співпадають з цими дієсловами? Щось відгукується?
Подумайте, як на цих здобутках чи діях можна було б заробити? Що відчуваєте?
Спробуйте зробити щось із цього списку і відчуйте, як вам воно зараз?
Радість та джерела натхнення.
Подумайте, що Вас захоплює і надихає. Що приносить радість і задоволення?
Спитайте себе:
“Що дає мені енергію?”,
“Від чого я відчуваю себе найактивнішим?”,
“Що я можу робити годинами, не відчуваючи втоми?”
“Що робить мене щасливим?”
“Що я можу зробити вже сьогодні, щоби моє життя було щасливішим?”
Запишіть. Подумайте. Зробіть висновки.
Перепони та обмежувальні переконання.
“Що мене дратує чи засмучує?”
“Від чого чи кого мені варто звільнити моє життя?”
“Чого мені бракує в житті?”
“Які мої обмежувальні переконання заважають мені розвиватися?”
Запишіть. Подумайте. Зробіть висновки.
Мої ролі/ідентичності.
“Що для мене найважливіше в житті?” Це може бути сім’я, кар’єрний ріст, свобода, стабільність, творчість тощо. Відповідно: “Ким я себе бачу в різних сферах мого життя?” (Батько/мати/брат/сестра/син/
“Як би я описав/ла себе незнайомцеві?”
“Якими п’ятьма словами можна найкраще описати мене і чому?”
“Що саме я ціную в собі понад усе?”
Яку роботу я хочу?
Яка робота мені більш до душі:
Творча чи системна, рутинна робота?
Хочу бути керівником чи спокійно робити щось без зайвої відповідальності?
Чи подобається мені бути в центрі уваги?
Хочу більше створювати, удосконалювати чи просто використовувати?
Ризикувати чи спокійно працювати?
Яка робота змушувала забувати їсти та хотілось її продовжувати?
Яку б роботу обрав/ла, якщо залишилось жити лише один рік?
Емоції, почуття, потреби.
Потреба породжує бажання, бажання підштовхує відчуття, емоцію та думку, усі три – формують почуття. Без усвідомлення та осмислення усього ланцюга та організації відповідних дій на задоволення потреби, виникають проблеми різної глибини та сили.
Саме тому так важливо якомога раніше починати навчатись помічати відчуття в тілі, зародження емоцій, усвідомлювати хід і напрямок думок, розпізнавати справжні бажання та істинні потреби, та добре розбиратись у власних почуттях. (Наступний крок – емпатія та подальший розвиток емоційного інтелекту).
Якщо не навчились цього з дитинства (а хто б допоміг, якщо ані батьки, ані вчителі самі цього не знають і не вміють?), то починайте вже зараз!
З мимовільних реакцій. Щохвилини, години, дня – “а що хочеш саме зараз?”
Коли маєте час, візьміть зошит і записуйте усі свої бажаннячка і – без критики! Як з’являються. Як йде, так і пишите.
Потім – читаєте й прислухаєтесь до відгуку в душі. Яка емоція виникає? На підтримку чи на подавлення бажання? Які будуть наслідки? Влаштовують?
Можна пройтись по кожній сфері свого життя: сім’я/діти/кохання/секс, робота/кар’єра, фінанси, відпочинок/подорожі, здоров’я/спорт, друзі/спілкування/стосунки, хобі, культура, політика, …
Можна зробити карту бажань, або список, чи таблицю, або й колаж!
Корисно корелювати потреби і бажання відповідно до зон можливостей та відповідальності.
Важливо визнавати реалізацію бажань. Святкувати досягнення: як гарно, що це є, сталось, відбулось, досягнуто!
Не менш важливо – бути вдячним!
У своєму щоденнику кожного дня записувати, за що мені варто бути сьогодні вдячним.
Ведіть щоденник.
Ведення щоденника допоможе вам структурувати свої думки та краще зрозуміти себе.
Експериментуйте:
Не бійтеся пробувати щось нове. Це може бути нове навчання, нова подорож, нове хобі, нове знайомство, або, просто, новий маршрут до роботи чи дому. Так ви зможете відкрити для себе нові інтереси та зрозуміти, що вам подобається.
Від протилежного.
Не знаєте, чого хочете?
Спробуйте написати, чого не хочете.
Розділіть аркуш навпіл та вмістіть список “не хочу” в одну половину.
Прочитайте та усвідомте, що, можливо, хочете протилежного. Запишіть.
Або згадайте, кому та в чому заздрили чи заздрите. Можливо, це Вам підкаже, чого ж Ви хочете?
А як досягнути цього або чому не вдається досягнути, – то вже інша робота. Приходьте – відпрацюємо!
Без обмежень.
Що б Ви робили, якби ніхто вас за це не засуджував?
Що б Ви робили, якби мали усі фінансові та матеріальні ресурси для своєї роботи?
Що б робили, навіть без оплати, лише заради власного задоволення?
Що б Ви робили, якби забезпечення Вас та Вашої сім’ї усім необхідним і бажаним було завершеним і стабільним?
Через 5-10 років
Опишіть:
1. “Як моє життя буде виглядати через 5 років, якщо я нічого не змінюватиму?”
2. “Як моє життя буде виглядати через 5 років, якщо я зміню все повністю?”
3. “Як моє життя буде виглядати через 5 років, якщо немає ніяких бар’єрів (гроші, суспільство, тощо)?”
4. “Де і ким я бачу себе через 10 років?”
5. “Як виглядає мій ідеальний день?”
Розпишіть цей звичайний день через 5-10 років детально: що робите, що навколо, як почуваєте себе, хто поряд, де прокидаєтесь, що робите зранку, чим снідаєте, куди йдете чи їдете, що там робите, з ким говорите, як та про що, де та з ким обідаєте, що у Вас на обід, що робите потім, як себе почуваєте, яка погода, які кольори навколо, як завершується день, аж до сну і сновидінь.
6. “Як виглядає мій ідеальний тиждень?”
Опишіть якомога детальніше.
Приходьте з результатами – обговоримо! 😉